Турецька текстильна промисловість, колись гордість національної економіки, переживає найглибшу кризу за останні три десятиліття. Як повідомляє The Economist, експорт галузі знижується вже третій рік поспіль через інфляцію, подорожчання робочої сили та гострий дефіцит працівників. У результаті сотні тисяч турків втратили роботу, а тисячі підприємств змушені переносити виробництво за кордон.
Частка Туреччини на світовому ринку текстилю впала до менш ніж 3% — це найнижчий рівень з початку 1990-х. У 2022 році експорт галузі становив рекордні 22 млрд доларів, однак до кінця 2025-го очікується лише близько 17 млрд доларів. Лише за останні три роки закрилися приблизно 6000 фабрик, а без роботи залишилося понад 310 тисяч працівників. Багато компаній, серед яких великі виробники Eroglu та LC Waikiki, уже перевели частину своїх потужностей до Єгипту.
Найсерйозніше падіння зафіксовано на ринку Європейського Союзу. Якщо раніше турецькі виробники мали стабільні замовлення з Європи, то у першій половині 2025 року експорт туди зменшився на 6,9%, тоді як Бангладеш і В’єтнам продемонстрували двозначне зростання. Натомість постачання з Китаю до ЄС збільшилося на 20%.
Причини такого занепаду, за оцінками аналітиків, криються у загальному стані турецької економіки. «Високі кредитні ставки та переоцінена національна валюта спричинили інфляцію, яка ще три роки тому сягала майже 100%, а нині залишається на рівні 33%. Це підвищує витрати на виробництво і знижує конкурентоспроможність турецького експорту», – зазначається у звіті.
Голова Асамблеї турецьких експортерів Мустафа Гюльтепе визнає, що втримати клієнтів стає дедалі складніше: «Європейські партнери погоджувалися платити на 15–20% більше за якість. Але коли різниця у ціні досягає 50%, цей аргумент уже не працює».
Окремою проблемою для галузі став дефіцит робочої сили. Упродовж багатьох років значну частину працівників становили сирійські біженці — від 250 до 400 тисяч осіб. Після завершення громадянської війни в Сирії та падіння режиму Асада наприкінці 2024 року близько 20% із них повернулися на батьківщину, залишивши підприємства без необхідного персоналу.
«Навіть якщо Туреччина впорається з наслідками інфляції та хаосу в економіці, галузь буде важко повернути до колишньої могутності. Робоча сила дорожчає, а молодь більше не хоче працювати на фабриках — усі прагнуть до офісів або IT», – наголошує голова центру турецьких оптовиків Giyimkent Музаффер Чевізлі.
Фахівці вважають, що для виживання Туреччині потрібно змінити підхід: від масового виробництва перейти до розробки брендів, дизайну та нішевих продуктів із доданою вартістю. Саме така стратегія може відкрити шлях до відродження галузі в нових економічних умовах.
«Турецький текстиль має потужний потенціал, досвід і інфраструктуру. Але щоб знову процвітати, він повинен переосмислити себе і знайти власну нішу у світовій економіці», – підсумовує The Economist.
Залишити коментар