Україна підписала довгоочікувану угоду зі США про спільний доступ до природних ресурсів. Документ уже назвали першим реальним досягненням Трампа у врегулюванні війни, однак у Верховній Раді документ викликає не лише захват, а й низку запитань.
1 травня президент Володимир Зеленський оголосив, що угоду про надра з США уже подано на ратифікацію. Підписанткою з українського боку стала перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко. Американський держсекретар Марко Рубіо назвав це «важливим кроком до припинення війни», а міністр фінансів США Скотт Бессент вказав, що угода створює «економічний фундамент» для сильнішої позиції Трампа в переговорах з Росією.
Що передбачає угода
Документ охоплює 57 видів мінералів і передбачає створення спільного Українсько-Американського інвестиційного фонду. Угода є безстроковою – вона діятиме доти, поки сторони не домовляться про її завершення. У фінальному варіанті вдалося вилучити кілька найбільш дискусійних пунктів, які містилися в початковому проєкті:
- Вилучено вимогу компенсацій за допомогу, надану США з 2022 року.
- Рента, ліцензійні платежі та інші відрахування з нових (!) родовищ розподілятимуться між сторонами 50 на 50.
- Контроль над надрами залишається в Україні, але США отримують пріоритетний доступ.
- Управління фондом паритетне, без вирішального голосу США.
- Компанії з російськими зв’язками не зможуть брати участь у видобутку.
Водночас уряд наполягає, що угода не суперечить правилам Євросоюзу і не заважає майбутньому членству України в ЄС.
Але без застережень не обійшлося
Попри поступки американської сторони, в угоді залишилися положення, які викликають запитання. Так, згідно з текстом, 50% доходів з нових ліцензій буде надходити у спільний фонд, що потенційно зменшить прямі надходження до державного бюджету. Київ також не матиме повної свободи в обранні інвесторів чи умов для нових проєктів – пріоритет надається саме американській стороні.
Окреме питання викликає юридична перевага: в разі конфлікту з українським законодавством, перевагу матиме текст угоди. При цьому згадка про військову допомогу США – суто гіпотетична: йдеться лише про можливість її обліку як інвестиції. Жодних зобов’язань щодо безпекових гарантій угода не містить.
Парламентська дискусія: хто за, хто проти
У Верховній Раді позиції щодо угоди різняться. Представник «Слуги народу» Олександр Мережко назвав документ політичним плюсом і сигналом про зміну ставлення Трампа до України. Проте він застеріг, що виникне питання рівних умов для європейських партнерів: «ЄС може спитати: чому преференції американцям?»
Депутатка «Європейської солідарності» Ірина Геращенко розкритикувала засекреченість підготовки та відсутність безпекових гарантій, а її колега Ніна Южаніна заявила, що «партнерську угоду без технічної просто не можна ратифікувати».
Олексій Кучеренко з «Батьківщини» визнав політичну вагу угоди, але висловив жаль, що до співпраці не включили «Енергоатом» чи ГТС – мовляв, спільна експлуатація з США могла б мати захисний ефект. Водночас він закликав не драматизувати: «Без реальних змін у законодавстві угода ще довго не запрацює».
Представник «Голосу» Андрій Осадчук застеріг: безстроковість документа є нетиповою, а формула «право першої ночі» для США може бути використана опозицією як головний аргумент проти. «Це точно не зрада, але й не перемога», – резюмував він.
Що далі
Прем’єр Денис Шмигаль уже провів закриту зустріч з лідерами фракцій. У найближчі дні він виступить у Раді з доповіддю, а народні депутати – вперше ознайомилися з текстом документа. Для його ратифікації потрібно щонайменше 226 голосів. Аби угода запрацювала, необхідно внести зміни до Бюджетного та Податкового кодексів, а також підписати технічну угоду про діяльність фонду.
Наразі головне питання – чи зможе Офіс президента забезпечити більшість у залі, не зважаючи на зростаючий скепсис опозиції та частини мажоритарників. А ще – чи зможе ця угода згодом перетворитися на реальний механізм безпеки, як того очікує Банкова.








Залишити коментар