Поки у Женеві триває робота над можливими рамками майбутнього миру, у Вашингтоні та європейських столицях загострюється суперечка про справжнє походження 28-пунктного плану, який формально подала команда Дональда Трампа.
Документ, що раптово з’явився у публічному просторі, викликав значно більше запитань, ніж відповідей. Деякі американські політики прямо натякають: у тексті відчувається не стільки почерк майбутньої адміністрації, скільки вплив Москви.
Звідки взявся план і чому він викликав недовіру
Сумніви вперше пролунали після того, як кілька сенаторів повідомили про розмови з держсекретарем Марко Рубіо. Сенатор Ангус Кінг заявив, що почув від нього формулювання, яке викликало політичний вибух: мовляв, цей документ – “по суті, список бажань росіян”. Інший сенатор, Майк Раундс, зазначив, що текст “спочатку виглядав так, ніби його написали російською”.
Рубіо різко заперечив такі твердження, назвавши слова колег помилковими. Держдепартамент теж визнав чутки про російське авторство “відверто хибними”. Та плутанина лише посилилася після того, як стало відомо: частина високопосадовців США дізналася про появу плану вже після його оприлюднення.
За даними Reuters, у документі були пропозиції, які Рубіо раніше категорично відкидав. Це підживило європейські побоювання. Прем’єр Польщі Дональд Туск сформулював запитання, яке звучить усе гучніше: хто ж насправді написав цей план і де він був створений.
Можливий російський слід і контакти у Маямі
Sky News повідомляє про зустріч, яка могла вплинути на зміст документа. Спецпосланець Білого дому Стів Віткофф разом з радником Трампа Джаредом Кушнером нібито працювали над ідеями для плану разом із Кирилом Дмитрієвим – російським діячем, близьким до Володимира Путіна. Дмитрієв перебуває під санкціями США з 2022 року. За даними журналістів, саме у Маямі сторони обговорювали можливі пропозиції щодо майбутнього врегулювання.
Попри це, з російського боку надходять суперечливі сигнали. Колишній радник Путіна Сергій Марков запевняє, що документ є “американським” і може слугувати “гарною основою для переговорів”. Водночас він визнає, що Москва сприймає його прихильно.
Різні реакції у Вашингтоні, Києві та Москві
Ставлення до плану різко відрізняється залежно від політичної сторони. Трамп спершу вимагав, щоб Україна прийняла документ протягом кількох днів, однак пізніше заявив, що його умови ще не остаточні.
Путін охарактеризував план як можливу “основу для врегулювання”.
Президент України Володимир Зеленський зайняв стриману позицію, наголосивши, що готовий слухати пропозиції, але “не зрадить інтереси України”.
У Конгресі США настрої значно жорсткіші. Голова сенатського комітету з питань збройних сил Роджер Вікер заявив:
“Цей так званий мирний план має реальні проблеми, і я дуже скептично ставлюся до того, що він приведе до миру”.
Поки в Женеві тривають переговори, політичний простір заповнено одним ключовим питанням. Авторство документа може визначити не лише довіру до нього, а й те, яким буде шлях до врегулювання війни. І досі жодна сторона не дає прямої відповіді, хто ж насправді написав план, від якого може залежати майбутнє України.
Залишити коментар