Шість років після тріумфу партії «Слуга народу» у Верховній Раді дали не лише владу, а й кризу. Із 254 депутатів, які увійшли до фракції у 2019 році, сьогодні залишилося лише 230. Формально цього ще достатньо для збереження статусу монобільшості, адже мінімум — 226 голосів. Але кожна нова відставка чи скандал наближає провладну фракцію до межі втрати контролю.
Улітку після гучного голосування за законопроєкт, що обмежував незалежність НАБУ і САП, у фракції стався справжній мінібунт. Частина депутатів заявила про намір скласти мандати. Тоді втрати вдалося мінімізувати — 31 липня 2025 року фракцію залишив лише мажоритарник Дмитро Костюк. Але атмосфера в монобільшості остаточно зіпсувалася.
Останньою втраченою депутаткою стала Анна Колісник. Її мандат достроково припинили 21 жовтня, хоча заяву вона подала ще у травні. Суд визнав її винною у недекларуванні майна на понад 4 млн грн, але звільнив від покарання. За словами джерел, керівництво парламенту довго не давало ходу її заяві, щоб уникнути входження до Ради потенційно нелояльних осіб. Урешті Колісник замінив Дмитро Слинько, і фракція знову налічує 230 депутатів. Проте цього запасу міцності вистачить ненадовго — ще п’ятеро втрат, і монобільшість зникне офіційно.
Фактично ж вона вже не діє в повному форматі: навіть за найважливіші рішення «слуги» ледве збирають 200 голосів. У жовтні максимумом стало 206 — саме стільки дали «за» постанову про безперервність роботи органів місцевого самоврядування під час воєнного стану.
Підтримку конструкції тримають «тіньові» фігури — депутати, що зникли або мають кримінальні справи, але досі рахуються у фракції. Саме ці сім осіб умовно рятують монобільшість від остаточного розпаду.
Депутати-втікачі і «невидимі» члени фракції
Є троє «слуг», які не з’являються у парламенті, але формально утримують чисельність фракції: Андрій Одарченко, Олександр Куницький та Олег Тарасов.
Харківський мажоритарник Андрій Одарченко понад рік переховується за кордоном після вироку Вищого антикорупційного суду у справі про спробу підкупу голови Держвідновлення Мустафи Найєма. 10 жовтня апеляція підтвердила вирок, тож його мандат має бути припинено. Але офіційно спікер ще не зачитав постанову, тому формально депутат залишається у фракції.
Його колега з Харкова Олександр Куницький також за межами України. Він виїхав у вересні 2024 року до США й не повернувся. Проти нього відкрито дві кримінальні справи, але без вироків чи підозр. Через це мандат зберігається. Попри очевидну відсутність, Рада навіть не змогла відкликати його з Комітету з питань правоохоронної діяльності.
Ще один «зниклий» — Олег Тарасов. Останній раз він був у парламенті 4 грудня 2024 року. Де він перебуває, не знають навіть колеги. Телефонні дзвінки журналістів депутат перериває, щойно чує, хто телефонує. Його відсутність пов’язують із проблемами батька — бізнесмена Сергія Тарасова, якого розшукують у справі про земельні махінації. Торік син отримав від нього подарунків на понад 21 млн грн.
«Призупинені», але присутні
Для депутатів, які потрапили в скандали, у фракції існує статус «призупиненого членства». Юридично він нічого не означає, але дозволяє керівництву показати реакцію. Такі депутати продовжують працювати і голосувати.
Серед «призупинених» — уже згаданий Одарченко, а також мажоритарник Олексій Кузнєцов, який підозрюється у розкраданні бюджетних коштів під час закупівлі БПЛА та РЕБ. Після внесення застави у 8 млн грн він повернувся до сесійної зали.
Також підозрювана у хабарництві Людмила Марченко, яка нібито отримала $11,3 тис. за допомогу у виїзді за кордон військовозобов’язаного, продовжує брати участь у засіданнях. Справу вже передано до суду, але вироку ще немає.
Інший фігурант — Микола Задорожній. Йому інкримінують вимагання понад 3 млн грн відкату за тендер на ремонт водогону в Сумській області. Після підозри депутата виключили з партії, але членство у фракції лише призупинили. Попри це, він залишається членом Комітету з питань бюджету. Задорожній вийшов під заставу близько 3 млн грн і не має права залишати Київ без дозволу слідства.
Особливий випадок — Сергій Кузьміних. Його затримали у 2022 році під час отримання хабаря в 558 тис. грн. Суд досі не поставив крапку через систематичні неявки обвинуваченого. Хоча сам Кузьміних просив тимчасово виключити його з фракції, нині він продовжує голосувати як «слуга» і працює у Комітеті з питань здоров’я нації.
Монобільшість на межі: що чекає парламент
Попри тривожні сигнали, у фракції намагаються зберігати спокій. Депутат Олександр Бакумов переконує, що ситуація під контролем і про розпад монобільшості не йдеться.
«Навіть якщо у монобільшості не вистачить голосів, знайдеться депутатська група чи фракція, яка приєднається. Законодавчий процес не зупиниться», – пояснив Бакумов.
За його словами, відсутність формальної більшості не означає колапсу — коаліція з кількох політичних сил може працювати не гірше. Але у такому форматі партії-партнери матимуть право вимагати собі урядові посади чи вплив у комітетах, що створює ризики для керівництва.
Позафракційний Микола Тищенко визнає: зібрати голоси стає дедалі складніше. Депутати втомилися, багато хто не бачить перспективи продовження політичної кар’єри.
«Порушено баланс між виконавчою владою та мажоритарниками. Зникла комунікація з військовими адміністраціями та Кабміном. Частина колег просто не хоче голосувати за рішення, які суперечать їхнім переконанням», – каже Тищенко.
Голова парламенту Руслан Стефанчук наразі не бачить підстав для переформатування монобільшості. Але ситуація лишається крихкою: ще кілька виходів чи судових рішень — і фракція «Слуги народу» може втратити статус, який шість років тому вважався непохитним.
Залишити коментар