Росія не демонструє жодних ознак підготовки до миру і не знижує військові оберти. Навпаки – все вказує на те, що Кремль сприймає нинішню фазу бойових дій як паузу перед новим загостренням.
Незважаючи на заявлені на Заході спроби підштовхнути сторони до завершення війни, інтенсивність бойових дій на місцях не спадає. Це дає підстави говорити про те, що Володимир Путін не закладає мирний сценарій у свої стратегічні розрахунки.
Перехід держави на воєнні рейки – процес складний і дорогий. Часткова мобілізація, концентрація бюджетних ресурсів на армії, переорієнтація промисловості на масове виробництво озброєнь і боєприпасів потребують часу, політичної волі і колосальних коштів.
Але зупинка війни не означає автоматичного повернення до мирного життя. Навпаки. Вихід із воєнного режиму також потребує значних фінансових вливань і складних рішень. Саме тому небажання Москви навіть планувати зменшення оборонних показників виглядає показовим.
“Навмисне небажання знижувати оборонні показники після завершення бойових дій означає, що держава продовжить нарощувати свої збройні сили та запаси озброєнь. Це чіткий сигнал: вона не збирається діяти мирно і лише робить паузу перед новим наступом. Відсутність будь-яких підготовчих кроків до уповільнення військових операцій в Україні свідчить про очікування ескалації, а не деескалації війни”.
Таким чином, ставка Кремля – не на компроміс, а на продовження воєнного тиску. Російська військова машина залишається в активному режимі.
Можливі сценарії для України
Подальший розвиток подій у Європі значною мірою залежатиме від наповнення будь-яких потенційних домовленостей щодо України. Один із варіантів – повна поразка Росії – наразі виглядає малоймовірним без радикального перегляду позиції адміністрації Дональда Трампа і суттєвого збільшення військової допомоги Києву.
Іншим сценарієм вважається врегулювання, яке могло б забезпечити відносно справедливий баланс між сторонами з урахуванням їхніх протилежних цілей.
У теорії цього можна досягти шляхом:
- призупинення бойових дій уздовж нинішньої лінії зіткнення;
- запуску предметних мирних переговорів;
- надання Україні надійних гарантій безпеки з боку Європи і США.
Втім, така модель вимагала б від провідних європейських членів НАТО – насамперед Великої Британії, Франції та Німеччини – не декларацій, а реальних кроків.
Йдеться не лише про різке збільшення оборонних витрат.
Потрібна зміна підходу. Готовність до тривалих труднощів. І переконливий сигнал Москві про готовність до війни у разі спроби перевірити ці гарантії на міцність.
Поки що такої рішучості в Європі не видно.
Залишити коментар