Олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва в інтерв’ю Марічці Падалко розповіла про своє дитинство в Донецьку, де зростала у повністю російськомовному середовищі. Вона також поділилася особистими спогадами про зустріч зі своїм біологічним батьком, який є росіянином, – ця зустріч відбулася лише через двадцять років після розлуки.
Спортсменка зізналася, що у її дитячі роки навколо всі говорили російською, і питання мови просто не виникало. За словами Подкопаєвої, вона не мала думки вчити українську, адже жила в середовищі, де панувала російська.
«Так, звісно, я пам’ятаю. Усе моє оточення було російськомовним, тому навіть у голові не було думки про те, щоб вивчати українську. Тато росіянин…» – пояснила гімнастка.
Лілія розповіла, що з раннього віку більшість часу проводила не в школі, а в гімнастичній залі. Її тренери та батьки вирішили створити спеціальний клас, щоб діти-гімнасти могли поєднувати навчання та тренування. Тому звичайні шкільні уроки, такі як малювання чи співи, вона замінила заняттями спортом.
Батьки Подкопаєвої розлучилися, коли їй було лише два роки. Наступна зустріч із батьком сталася вже у 2002 році, невдовзі після її тріумфу на Олімпійських іграх. За словами спортсменки, це було перше побачення після довгих років мовчання – і воно виявилося дуже напруженим.
«Це було вперше з дитинства. Я не знала, як до нього звертатися. “Тату” не могла сказати, але й “Саше” теж було незручно. Не розуміла, на ти чи на ви. Дуже дискомфортно, мені здавалося, така карява була зустріч», – згадала Лілія.
За її словами, під час розмови вони говорили переважно про спорт і Олімпіаду, уникаючи особистих тем. Подкопаєва припускає, що й для її батька ситуація була не менш напруженою після двадцяти років розлуки.
Спортсменка зізналася, що не знає, де нині перебуває її батько та його родичі – два брати, які також жили в Донецьку. Попри те, що батько не брав участі у її вихованні, вона не тримає на нього зла.
«Я завжди вважала, що батьки – це не лише ті, хто тебе народив, а ті, хто був поруч, хто віддавав свій час, душу та знання», – підкреслила Подкопаєва.
Її історія, як зазначають шанувальники спортсменки, є прикладом того, як наполегливість, талант і сила духу можуть допомогти подолати життєві труднощі й досягти успіху, навіть коли шлях починався у непростих умовах радянського Донецька.
Залишити коментар