Ранкові обшуки НАБУ 28 листопада стали кульмінацією для Андрія Єрмака – людини, яку роками називали «правою рукою» президента. У цей же день Володимир Зеленський підписав указ про звільнення керівника Офісу президента.
Його відставка стала не просто кадровим рішенням, а завершенням довгої епохи, під час якої Єрмак перетворився на найвпливовішого шефа президентської канцелярії за всю історію незалежної України.
Вплив без кордонів
Більше п’яти років – від лютого 2020 року – Єрмак очолював президентський Офіс. Це рекорд, який навряд чи повторять найближчим часом. За цей період він вибудував систему, де багато ключових рішень зосереджувалися саме на Банковій.
Йому приписували все – від контролю за фінансовими потоками до координації роботи парламенту. Неофіційно говорили, що без його дозволу в країні не рухалися серйозні кадрові призначення. У дипломатичних колах неодноразово викликало подив те, що саме Єрмак, а не міністри, фактично курував зовнішню політику й супроводжував президента у всіх ключових поїздках.
Критика не впливала на позицію Зеленського. Президент неодноразово підкреслював, що довіряє Єрмаку:
«Андрій Єрмак – один з найпотужніших менеджерів у моїй команді… Він робить те, що я йому кажу».
Ця формула дозволяла знімати частину суспільного тиску з глави держави, перетворюючи Єрмака на символ усіх негараздів і «громовідвід» для критики.
Як виникла «тінь впливу»
У політику він прийшов із бізнесу – працював юристом, представляв інтереси медіакомпаній, продюсував фільми. У кулуарах згадують також його керівництво «Асоціацією підприємців Києва», відомою через роботу з МАФами.
Особисте зближення з Володимиром Зеленським почалося задовго до виборів. Далі – перемога, прихід на Банкову, а згодом і витіснення першого голови Офісу Андрія Богдана. Єрмак переконав президента своєю організованістю і став незамінним під час перших обмінів полоненими.
До війни: переговори, операції, скандали
Ще за Мінських домовленостей Єрмак вів прямий канал переговорів з Росією – так звану лінію «Єрмак – Козак». Проте його діяльність супроводжувалася гучними скандалами.
Першим став епізод з братом Денисом Єрмаком – відеозаписи з можливими «торгами за посади», які потім так і не підтвердилися в суді.
Набагато серйознішим був «Вагнергейт». Розслідування Bellingcat вказувало, що спецоперація щодо російських найманців була зірвана після відкладення на найвищому рівні. У публічному просторі відповідальність приписували саме Єрмаку, а опозиція звинувачувала його в роботі на ворога.
Після вторгнення: розширення повноважень
З перших днів великої війни Єрмак став ключовою фігурою навколо президента. У лютому 2022 року він залишався в Києві, працював у бункері поряд із Зеленським.
Пізніше він очолив гуманітарний штаб, вів переговори із Заходом, займався питаннями полонених і спільно з Майклом Макфолом очолював групу щодо санкцій проти Росії. Усе це закріпило його статус найбільш впливового чиновника після президента.
Водночас усередині країни він поступово розставляв своїх людей у міністерствах, адміністраціях і держкомпаніях. У парламенті це викликало дедалі більше роздратування, особливо після скандалу з законопроєктом щодо НАБУ і САП, який спричинив стихійний протест активістів і бунт частини фракції «Слуг народу».
Шлях до відставки: «Міндічгейт» і ранковий обшук
Криза почалася після оприлюднення НАБУ записів із помешкання бізнесмена Тимура Міндіча. На них – ознаки впливу на енергетичну та оборонну сфери. У політичних колах почали поширюватися чутки, що на плівках може звучати й прізвище Єрмака.
Нардеп Ярослав Железняк заявив, що на записах фігурує персонаж на прізвисько «Алі Баба», натякаючи на Єрмака. Керівник САП Олександр Клименко говорив про людину, яка «проводить наради і нарізає задачі правоохоронним органам».
«Це ненормальна історія», – зазначав Клименко.
Директор НАБУ Семен Кривонос не підтвердив і не спростував, що «Алі Баба» – це Єрмак, але визнав наявність такого персонажа на плівках.
Крапка була поставлена вранці 28 листопада – обшуками в урядовому кварталі. Вони відбулися саме тоді, коли Єрмак вів переговори з американською та європейською сторонами щодо мирного плану.
Хто може стати наступним і що буде з вертикаллю Єрмака
Його відставка викликала відверте полегшення серед частини «Слуг народу» та урядовців. Але система, яку він будував роками, нікуди не дінеться сама собою. У міністерствах і держкомпаніях працюють люди, яких він особисто підбирав.
Серед можливих наступників називають Михайла Федорова, Юлію Свириденко, Дениса Шмигаля, а також менш прогнозовану фігуру – заступника керівника ОП Павла Палісу.
Від того, хто очолить Офіс президента, залежить, чи буде система перезавантажена, чи структура, вибудувана Єрмаком, просто знайде собі нового центр впливу.
Невідомо й інше – чи зникне сам Єрмак з політичної сцени. Його зв’язки, досвід переговорів і вплив на процеси можуть зберегтися навіть без формальної посади.
Епоха завершилася, але її наслідки ще довго визначатимуть українську політику.
Залишити коментар