Сьогодні відносини між Києвом та Брюсселем виходять із зони комфорту. Президент Володимир Зеленський відкрито критикує ідею «символічного» членства. Україні пропонують статус спостерігача без права голосу та грошей. Глава держави налаштований рішуче. Він наголошує, що країна заслуговує на повноправне місце в Євросоюзі.
Західні лідери дедалі частіше кажуть гірку правду в очі. Фрідріх Мерц, канцлер Німеччини, назвав плани вступу України у 2027 чи 2028 роках нереалістичними. Головна перешкода – війна, що триває. Також партнери вимагають бездоганного верховенства права. Опоненти розширення ЄС ховалися за спиною Віктора Орбана. Тепер ілюзія єдності зникла.
Бар’єри на шляху до Брюсселя
Європейська бюрократія майстерно топить процеси у формальностях. Україна отримала 135 бенчмарків для закриття шести переговорних кластерів. Проте самі кластери досі не відкриті. Це створює небезпечне замкнене коло. Відсутність чітких дат демотивує українську владу впроваджувати складні реформи. Чим менше стимулів, тим далі омріяна мета.
Олександр Мережко порівнює ситуацію з пропозицією Черчилля 1940 року. Тоді йшлося про створення спільної держави Франції та Британії. Нардеп вважає, що Україну варто прийняти авансом під час війни. Це стало б миттєвою поразкою Кремля. Проте в сучасному ЄС бракує фігур такого масштабу. Попелюшку знову не пускають на бал.
Депутат Максим Бужанський називає цей процес нескінченною грою. На його думку, конкретних вимог просто не існує. Замість зрозумілого плану Україна отримує розмиті «копенгагенські критерії». Політик іронізує над безглуздістю деяких європейських бенчмарків. Парламент голосуватиме лише за те, що відповідає національним інтересам. Решта ініціатив ризикує залишитися на папері.
Криза всередині Верховної Ради
Законотворчий процес у Києві також серйозно забуксував. За минулий рік депутати ухвалили лише 12 суто європейських законів. План Олександра Корнієнка передбачав 350 таких актів щорічно. Темпи виконання вимог міжнародних донорів не вражають. Монобільшість фактично перестала існувати у своєму звичному форматі. 226 голосів «слуг» зникли.
Зараз прострочено вже 18 законопроєктів за програмою Ukraine Facility. Аналітики пов’язують це з глибокою внутрішньою кризою парламенту. Навіть фінансово вигідні ініціативи проходять із величезним скрипом. Наприклад, реформа публічних закупівель була нещодавно провалена. Депутати бояться брати на себе іміджеві ризики. Попереду – можливі вибори.
Особливо гостро стоїть питання нових повноважень для НАБУ. Партнери хочуть дозволити бюро переслідувати нардепів без згоди генпрокурора. Ольга Василевська-Смаглюк називає це «граблями» для політиків. Бізнес також не готовий до вимог Green Deal. Дороге очисне обладнання під час війни – непосильний тягар. Депутати намагаються балансувати між Брюсселем та виборцями.
Ще одна точка напруги – пожиттєвий статус РЕРів. Марія Мезенцева вважає такий моніторинг неадекватним і унікальним для Європи. Через це професіонали відмовляються йти на державну службу. Проте існують і протилежні факти. За два роки політики провели підозрілих операцій на 6 млрд грн. Більшість із них – операції з готівкою.
«Ми проголосували за євроінтеграційні закони – немає кластерів. Ми проголосували – нам заблокували 90 млрд євро», – констатує Володимир Зеленський.
Профільний комітет з євроінтеграції також відчуває кадровий голод. У його складі працює лише вісім народних обранців. Вони змушені опрацьовувати десятки складних секторальних реформ щотижня. Мезенцева закликає колег долучатися до «лупання цієї скали». Вона нагадує, що за два роки склад Єврокомісії зміниться. Час працює не на користь України.
У підсумку Україна опинилася в ситуації екзистенційнї невизначеності. Посилення податкового тиску важко пояснити виснаженому війною суспільству. Євроскептицизм може стати новим трендом у сесійній залі. Якщо підтримка вступу впаде, програють усі сторони. Але ворог точно залишиться в плюсі.
Перелік останніх прийнятих євроінтеграційних актів:
- №12426 – про вдосконалення ринкового нагляду;
- №14005 – щодо порядку виконання судових рішень;
- №12221 – про гармонізацію системи технічного регулювання;
- №12087-д – стосовно інтеграції енергетичних ринків.
Український парламент виглядає втомленим від постійних вимог без гарантій. Проте іншого шляху до цивілізованого світу наразі немає. Питання лише в політичній волі обох сторін. Чи знайдеться в Європі новий Черчилль для України? Відповідь залишається відкритою і тривожною.
Залишити коментар