Організація виборчого процесу серед військовослужбовців залишається одним із найскладніших викликів для української демократії, особливо в контексті майбутнього повоєнного періоду. Аналітики Громадянської мережі «Опора» дослідили динаміку формування спеціальних виборчих дільниць на основі офіційних рішень ЦВК, висвітливши тривалу історію цього питання.
Статистика свідчить, що протягом 1998 – 2019 років в Україні було розгорнуто щонайменше 137 таких об’єктів. Пікові показники припали на 2019 рік, коли функціонувало 80 дільниць, а також на парламентську кампанію 1998 року з її 36 локаціями.
Досвід перших років незалежності
На зламі тисячоліть, у 1998 – 2000 роках, Центральна виборча комісія видала щонайменше 12 постанов щодо організації голосування у військах. За цей час під час президентських, парламентських перегонів та довиборів у двох округах було створено 49 спеціальних дільниць.
Локаціями для волевиявлення тоді слугували не лише військові частини чи гарнізони, а й закриті містечка, профільні університети та шпиталі.
- 1998 рік: 36 дільниць на парламентських виборах;
- 1998 рік: 1 спецдільниця на довиборах у 101-му окрузі;
- 1999 рік: 11 об’єктів під час президентських перегонів;
- 2000 рік: 1 дільниця на довиборах у 99-му окрузі.
Проте архіви ЦВК за той час мають суттєві прогалини: детальна інформація про склад комісій, точну кількість виборців у погонах або рівень їхньої активності на порталі відсутня.
Обмежена практика початку двотисячних
Вибори до Верховної Ради 2002 року стали прикладом мінімального залучення спецдільниць – їх було лише чотири. Дві працювали на Київщині, по одній – у Львівській та Івано-Франківській областях, а загальна кількість внесених до списків осіб становила 4340 виборців.
- ДВК №176 (Івано-Франківщина, в/ч А1807) – 1087 виборців;
- ДВК №130 (Київщина, в/ч А0543) – 445 виборців;
- ДВК №239 (Київщина, в/ч А4380) – 2058 виборців;
- ДВК №10 (Львівщина, в/ч Е6398) – 750 виборців.
Втім, як і в попередні роки, деталізовані результати голосування за цими конкретними пунктами залишилися поза публічним доступом на офіційному ресурсі.
Політичні вподобання армії у 2004 році
Під час президентської кампанії 2004 року було розгорнуто лише три спеціальні дільниці, де право голосу мали понад 3800 військових, що склало мізерну частку – близько 0.01% від загальнонаціональної кількості виборців. У знаменитому «третьому турі» тут проголосували 2759 осіб, продемонструвавши амплітуду явки від 65,4% до 82,2%.
Результати виявилися неоднорідними: Віктор Ющенко здобув перемогу на Івано-Франківщині та в Ольшаниці, тоді як у Макарові-1 з мінімальним відривом лідирував Віктор Янукович – 675 голосів проти 599.
- ДВК №176 (Делятинський гарнізон): явка 79,47%;
- ДВК №184 (Макарів-1): явка 65,43%;
- ДВК №174 (Ольшаниця): явка 82,24%.
Мінімальна присутність спецдільниць у 2010 році
На виборах президента 2010 року тенденція до скорочення спецдільниць досягла максимуму – було створено лише один такий об’єкт. Це була дільниця №120 у місті Макарів-1 на базі військової частини А2192.
Під час другого туру список виборців тут налічував 2260 осіб, проте участь у голосуванні взяли лише 1270 військовослужбовців, що забезпечило явку на рівні 56,2%.
- ДВК №120: округ №92, Київська область, в/ч А2192.
Вплив війни та рекорд 2019 року
Російська агресія радикально змінила підхід до організації процесу, і у 2019 році кількість спецдільниць зросла до 80. Левова частка з них – 65 об’єктів – була зосереджена на Донеччині, ще 9 працювали на Луганщині та одна у Львівській області.
Військові продемонстрували надзвичайно високу мобілізацію: у першому турі явка склала 86,8%, а у другому зросла до 91,2%, причому на деяких дільницях вона була абсолютною. Цікаво, що підтримка основних кандидатів була майже рівною: у фіналі за Петра Порошенка віддали 48,8% голосів, а за Володимира Зеленського – 46,15%, що свідчить про реальний політичний плюралізм у лавах ЗСУ.
Досвід минулих років доводить, що Україна здатна забезпечувати виборчі права захисників навіть за складних безпекових умов. Висока дисципліна та відсутність монолітної підтримки одного кандидата спростовують міфи про «адмінресурс» у війську.
Майбутні повоєнні вибори вимагатимуть від держави ще більших зусиль для дотримання інклюзивності та стандартів ЄС. Ефективна організація голосування військових стане іспитом на здатність країни захищати демократичні цінності з тією ж відданістю, з якою вона боронить власну територію.
Залишити коментар