Еволюція воєнного голосування: як змінювалася практика створення спецдільниць для армії
Головна Публікації Еволюція воєнного голосування: як змінювалася практика створення спецдільниць для армії
Публікації

Еволюція воєнного голосування: як змінювалася практика створення спецдільниць для армії

Поділитися
Поділитися

Організація виборчого процесу серед військовослужбовців залишається одним із найскладніших викликів для української демократії, особливо в контексті майбутнього повоєнного періоду. Аналітики Громадянської мережі «Опора» дослідили динаміку формування спеціальних виборчих дільниць на основі офіційних рішень ЦВК, висвітливши тривалу історію цього питання.

Статистика свідчить, що протягом 1998 – 2019 років в Україні було розгорнуто щонайменше 137 таких об’єктів. Пікові показники припали на 2019 рік, коли функціонувало 80 дільниць, а також на парламентську кампанію 1998 року з її 36 локаціями.

Досвід перших років незалежності

На зламі тисячоліть, у 1998 – 2000 роках, Центральна виборча комісія видала щонайменше 12 постанов щодо організації голосування у військах. За цей час під час президентських, парламентських перегонів та довиборів у двох округах було створено 49 спеціальних дільниць.

Локаціями для волевиявлення тоді слугували не лише військові частини чи гарнізони, а й закриті містечка, профільні університети та шпиталі.

  • 1998 рік: 36 дільниць на парламентських виборах;
  • 1998 рік: 1 спецдільниця на довиборах у 101-му окрузі;
  • 1999 рік: 11 об’єктів під час президентських перегонів;
  • 2000 рік: 1 дільниця на довиборах у 99-му окрузі.

Проте архіви ЦВК за той час мають суттєві прогалини: детальна інформація про склад комісій, точну кількість виборців у погонах або рівень їхньої активності на порталі відсутня.

Обмежена практика початку двотисячних

Вибори до Верховної Ради 2002 року стали прикладом мінімального залучення спецдільниць – їх було лише чотири. Дві працювали на Київщині, по одній – у Львівській та Івано-Франківській областях, а загальна кількість внесених до списків осіб становила 4340 виборців.

  • ДВК №176 (Івано-Франківщина, в/ч А1807) – 1087 виборців;
  • ДВК №130 (Київщина, в/ч А0543) – 445 виборців;
  • ДВК №239 (Київщина, в/ч А4380) – 2058 виборців;
  • ДВК №10 (Львівщина, в/ч Е6398) – 750 виборців.

Втім, як і в попередні роки, деталізовані результати голосування за цими конкретними пунктами залишилися поза публічним доступом на офіційному ресурсі.

Політичні вподобання армії у 2004 році

Під час президентської кампанії 2004 року було розгорнуто лише три спеціальні дільниці, де право голосу мали понад 3800 військових, що склало мізерну частку – близько 0.01% від загальнонаціональної кількості виборців. У знаменитому «третьому турі» тут проголосували 2759 осіб, продемонструвавши амплітуду явки від 65,4% до 82,2%.

Результати виявилися неоднорідними: Віктор Ющенко здобув перемогу на Івано-Франківщині та в Ольшаниці, тоді як у Макарові-1 з мінімальним відривом лідирував Віктор Янукович – 675 голосів проти 599.

  • ДВК №176 (Делятинський гарнізон): явка 79,47%;
  • ДВК №184 (Макарів-1): явка 65,43%;
  • ДВК №174 (Ольшаниця): явка 82,24%.

Мінімальна присутність спецдільниць у 2010 році

На виборах президента 2010 року тенденція до скорочення спецдільниць досягла максимуму – було створено лише один такий об’єкт. Це була дільниця №120 у місті Макарів-1 на базі військової частини А2192.

Під час другого туру список виборців тут налічував 2260 осіб, проте участь у голосуванні взяли лише 1270 військовослужбовців, що забезпечило явку на рівні 56,2%.

  • ДВК №120: округ №92, Київська область, в/ч А2192.

Вплив війни та рекорд 2019 року

Еволюція воєнного голосування: як змінювалася практика створення спецдільниць для армії

Російська агресія радикально змінила підхід до організації процесу, і у 2019 році кількість спецдільниць зросла до 80. Левова частка з них – 65 об’єктів – була зосереджена на Донеччині, ще 9 працювали на Луганщині та одна у Львівській області.

Військові продемонстрували надзвичайно високу мобілізацію: у першому турі явка склала 86,8%, а у другому зросла до 91,2%, причому на деяких дільницях вона була абсолютною. Цікаво, що підтримка основних кандидатів була майже рівною: у фіналі за Петра Порошенка віддали 48,8% голосів, а за Володимира Зеленського – 46,15%, що свідчить про реальний політичний плюралізм у лавах ЗСУ.

Еволюція воєнного голосування: як змінювалася практика створення спецдільниць для армії

Досвід минулих років доводить, що Україна здатна забезпечувати виборчі права захисників навіть за складних безпекових умов. Висока дисципліна та відсутність монолітної підтримки одного кандидата спростовують міфи про «адмінресурс» у війську.

Майбутні повоєнні вибори вимагатимуть від держави ще більших зусиль для дотримання інклюзивності та стандартів ЄС. Ефективна організація голосування військових стане іспитом на здатність країни захищати демократичні цінності з тією ж відданістю, з якою вона боронить власну територію.

Поділитися

Залишити коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті
Демографічний виклик: чому відбудова України залежить не від грошей, а від людей
Публікації

Демографічний виклик: чому відбудова України залежить не від грошей, а від людей

Сьогодні обговорення демографії часто обмежується лише статистикою мігрантів. Це занадто вузький погляд....