Ранок 18 березня 2026 року на британській авіабазі RAF Fairford у Глостерширі позначився приземленням стратегічного бомбардувальника B-1B Lancer. Літак із бортовим номером 86-0120 повернувся на місце дислокації після виконання бойових завдань в Ірані, проте його маршрут виявився далеким від оптимального. Попри статус термінової місії, екіпаж був змушений здійснити масштабний обхідний маневр, щоб не перетинати кордони ключових європейських держав.
Географія вимушеного гаку в Атлантиці
Замість прямого перельоту над материком, американський ракетоносець після виходу з бойової зони прямував над Середземним морем, дотримуючись вузького коридору від ізраїльського узбережжя до Гібралтару. Тільки досягнувши Атлантики, пілоти виконали різкий поворот на північ. Весь шлях пролягав на значній відстані від берегових ліній Іспанії, Португалії та Франції, щоб залишатися виключно у міжнародному повітряному просторі та не входити у територіальні води Європейського Союзу.
Цікаво, що під час цього тривалого перельоту бомбардувальник тримав висоту в діапазоні від 5 до 7,5 тисяч метрів. Для надзвукової машини такі показники вважаються доволі низькими. Експерти припускають, що такий режим польоту було обрано задля економії пального та покращення візуального контролю під час виснажливого обльоту територій, закритих для прольоту.
Розкол у лавах союзників через наступальні операції
Така складна логістика стала наслідком принципової позиції Парижа та Мадрида. На відміну від Лондона, який повністю підтримує військові дії Вашингтона, континентальні столиці офіційно заборонили використання свого неба для місій, що мають статус “наступальних”. Це створило справжній дипломатичний глухий кут у відносинах між членами НАТО.
“Франція закрила свій повітряний простір для будь-яких літаків, що беруть участь у наступальних місіях проти Ірану”, – підкреслило поінформоване дипломатичне джерело. “Це обмеження стосується конкретно профілю місії; воно не поширюється на вантажні перевезення, гуманітарні операції чи невійськові перевезення, а саме на нанесення ударів”.
Для ВПС США подібна політика союзників обернулася не лише збільшенням часу перебування в повітрі, а й суттєвим ускладненням процедур дозаправки. Ситуація навколо B-1B Lancer чітко підсвітила глибокі розбіжності всередині Європи щодо доцільності бойових операцій США на Близькому Сході, перетворюючи логістику на інструмент політичного тиску.
Залишити коментар