Найбільший торгово-розважальний центр у серці Києва зупинив роботу наприкінці жовтня 2025 року й досі залишається зачиненим. Формально – через зміну власника, фактично – через ланцюг управлінських і законодавчих збоїв, що обернулися мільйонними втратами та сотнями зламаних бізнесів.
ТРЦ «Гулівер» не працює з 30 жовтня 2025 року після переходу у власність консорціуму державних банків – «Ощадбанку» та «Укрексімбанку». Офіційно відкрити центр для відвідувачів обіцяють із 12 грудня, однак у якому режимі й на яких умовах він запрацює – наразі не знає ніхто.
Поки будівля стоїть без світла й людей, державні банки фіксують збитки, орендарі рахують втрати, а сотні працівників залишаються без роботи. Як флагман комерційного Києва дійшов до такого стану та чому цей кейс став провалом для нової процедури превентивної реструктуризації, пояснює Сергій Боярчуков – фахівець з банкрутства й реструктуризації заборгованості, керуючий партнер юридичної компанії «Алєксєєв, Боярчуков та партнери».
ТРЦ Gulliver. Як розгорталася історія
Історія «Гуліверу» – це понад десятиліття кредитів, судів і спроб знайти компроміс між боржником та державою.
- 2013 рік – у Києві відкривається ТРЦ Gulliver на 10 поверхів із торговими площами, ресторанами та підземним паркінгом. Проєкт реалізували переважно за кредитні кошти «Ощадбанку» та «Укрексімбанку» на суму близько 460 млн доларів.
- 2017 рік – комплекс передають в управління АРМА через розслідування щодо можливої причетності до активу осіб із оточення Віктора Януковича та підозри в заволодінні коштами держбанків.
- 2020 рік – борги перед державними банками реструктуризують, термін повернення переносять із 2025 на 2044 рік.
- Квітень 2024 року – після розслідування «Схем» поліція відкриває провадження щодо бізнесмена Віктора Поліщука, якого вважають бенефіціаром ТРЦ.
- Червень 2024 року – Шевченківський райсуд Києва знову передає майно Gulliver в управління АРМА вже в межах справ, пов’язаних із Поліщуком.
- Початок 2025 року – конкурс АРМА на нового управителя активу провалюється: всі заявки відхиляють.
- Квітень 2025 року – РНБО вводить санкції проти Поліщука.
- Липень 2025 року – «Ощадбанк» і «Укрексімбанк» завершують стягнення активу через невиконання боргів компанією «Три О» та стають власниками ТРЦ.
- Жовтень 2025 року – «Гулівер» припиняє роботу через відсутність доступу до інфраструктури.
З юридичного погляду банки діяли в межах закону – наклали стягнення на предмет іпотеки та оформили право власності. Проблеми почалися пізніше.
Для киян це виглядає як абсурд. Під час війни й економічного спаду центр столиці отримує порожню темну будівлю замість живого бізнес-кластеру.
Сергій Боярчуков наголошує:
«Порожній «Гулівер» – це пам’ятник безвідповідальності окремих банківських менеджерів і недосконалості законодавства. Раніше це було місце, що жило, світилось, працювало. Тепер – лише втрати для всіх».
Превентивна реструктуризація, яка не спрацювала
Кейс «Гуліверу» став першим в Україні застосуванням процедури превентивної реструктуризації, запровадженої оновленим Кодексом з процедур банкрутства.
Ідея виглядала багатообіцяльно. Бізнес, який лише наближається до неплатоспроможності, може не заходити в банкрутство, а узгодити з кредиторами план реструктуризації боргів.
У теорії все виглядає цивілізовано. На практиці – судова тяганина перекреслила шанси.
Процедуру затвердження плану для «Гуліверу» відкрили 3 березня 2025 року. Закон дає на це шість місяців. Уже 17 березня держбанки подали апеляцію. Станом на зараз вона не розглянута, а чергове засідання призначене лише на 15 грудня.
Боярчуков констатує:
«Ти маєш пів року, щоб затвердити план, але апеляція може розглядатися дев’ять місяців і більше. Жодної відповідальності за порушення строків немає. У таких умовах механізм не працює».
Другий критичний момент – відсутність реального захисту іпотечного майна під час процедури. Банки мають право звернути стягнення навіть тоді, коли реструктуризація вже розпочата.
Єдиний виняток – мораторій. Саме з таким клопотанням у червні звернувся боржник. Але це, за словами експерта, лише прискорило рішення банків забрати актив.
Результат був неминучим. Превентивна реструктуризація завершилася, не розпочавшись повноцінно.
Держава забрала актив, але виявилась не готовою ним керувати
Ключове питання постає вже після зміни власника: навіщо було забирати «Гулівер», не маючи чіткого плану подальших дій.
На відміну від інших кейсів – ТЦ «Магелан» або БЦ «Горизонт Парк», які змінювали власників без зупинки роботи, – тут ставку зробили на швидкість, а не на безперервність.
Фактично в будівлі просто вимкнули електрику. Для такого комплексу це означає повну зупинку.
Боярчуков говорить прямо:
«Механізм переходу власності не був продуманий до секунд. Банки забрали актив і, судячи з наслідків, не знали, що з ним робити далі».
Наслідки – не лише фінансові, а й соціальні. Сотні підприємців залишилися без доходів. Тисячі людей втратили роботу. Держава – податки й репутацію.
Головний страх банківського менеджменту, за словами експерта, – не допустити звинувачень у корупції. Але цей страх призвів до ще гіршого результату.
ТРЦ у центрі Києва стоїть зачиненим. Гроші втрачаються щодня.
Історія «Гуліверу» вже стала показовою. Не для інвесторів. Для всієї системи.
Залишити коментар