Понад 60% українських військових продовжують докуповувати необхідне спорядження власним коштом, а більше половини незадоволені якістю харчування. Нещодавній аудит тилового забезпечення ЗСУ показав, що оновлена модель закупівель так і не змогла усунути ключові проблеми.
Звіт охоплює і фінансові ризики, і стан цифровізації, і практичний досвід самих захисників. Загальна картина засвідчує: попри реформу, система залишається перевантаженою, фрагментованою і далекою від ефективності.
Модель закупівель, яка не виправдала очікувань
У 2024 році Міноборони запустило нову схему тилових закупівель: міністерство відповідає за політику та контроль якості, а державне підприємство ДОТ бере на себе всю закупівельну діяльність. Аудитори визнають, що модель має потенціал, проте її реалізація виявила значні системні недоліки.
Найгостріша проблема – неузгодженість та слабка координація між підрозділами. Через несистемні кадрові рішення витрати на утримання служб, що долучені до тилового забезпечення, зросли ще на 35 млн грн. Разом із 250 млн грн, витраченими на утримання ДОТ, загальні адміністративні видатки збільшилися на 285 млн грн – у 3,4 раза більше, ніж торік.
Гроші виділені, але не використані
Фінансування основних напрямів забезпечення значно не дотягнуло до потреб армії. На харчування і речове майно передбачили лише 44,5% від реальної потреби, на пальне – 73%. У результаті ЗСУ змушені були доїдати наявні запаси.
Водночас 400 млн грн Міноборони так і не використало. Більше 11 млрд грн, спрямованих на ДОТ, зависли у дебіторській заборгованості. Механізм попередньої оплати через акредитив забезпечив фінансування, але не поставки: у визначені строки не поставили товарів на 10 млрд грн, 800 млн грн довелося повернути у бюджет, понад 31 млн грн стали простроченою заборгованістю.
Порушення під час закупівель і провалені контракти
95% закупівель ДОТ проводив через електронну систему. Це підвищило конкуренцію, однак не стало гарантією якісного результату. Аудитори зафіксували порушення в тендерній документації – через них скасували 100 лотів, а ще 216 залишилися без пропозицій і завершилися безуспішно.
Проблеми не зникали й після укладення контрактів. У 60% випадків постачання переносили або зменшували його обсяг. 40 контрактів розірвали. Постачальники, яким дозволяли зміщувати терміни, фактично уникали штрафів. Через слабку претензійну роботу бюджет недоотримав близько 2 млрд грн. Окремо аудитори зафіксували неправомірне здорожчання закупівель на майже 98 млн грн.
Цифровізація зупинилася на півдорозі
Автоматизація охопила лише стратегічний та оперативний рівні, де формують бюджети та планують потреби. Тактична ланка – тобто рівень підрозділів – залишилася без цифрових інструментів. Причина – невчасно затверджені технічні завдання та управлінська неузгодженість.
Що говорять військові
Ключова частина дослідження – опитування 25 тисяч військовослужбовців. Воно підтвердило: проблеми тилового забезпечення мають системний характер і безпосередньо впливають на повсякденну службу.
- лише 25% задоволені спорядженням
- понад 50% незадоволені харчуванням
- 60% купують частину речового майна за власні гроші
- 26% повідомляють про нестачу пального
Військові найбільше скаржаться на низьку якість спорядження, швидке зношення, одноманітне харчування і перебої з пальним.
У кінцевому висновку аудитори наголошують: попри формальні зміни, система тилового забезпечення досі не може гарантувати безперервних поставок. Тобто саме того, що на фронті є критично важливим.
Залишити коментар