«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження
Головна Публікації «Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження
Публікації

«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

Поділитися
Поділитися

Новий сезон популярного шоу «Зважені та щасливі» на телеканалі СТБ, який вийшов після шестирічної перерви, спричинив гучну хвилю критики. Глядачі і блогери звинувачують творців у жорстокості та ігноруванні психологічних травм учасників, особливо в умовах війни та колективного стресу.

Попередні сезони шоу були справжньою подією для мільйонів українців. Учасники скидали десятки кілограмів, переживали емоційні трансформації, а фінальне зважування ставало телевізійним святом. Але цього разу замість натхнення суспільство побачило, що за «чудесними перевтіленнями» стоїть психологічний тиск, небезпечні фізичні навантаження і відсутність реальної підтримки.

Вже перші випуски 10-го сезону викликали шквал обговорень у YouTube. Глядачі вказували, що учасників із великою вагою змушують виконувати надмірні фізичні завдання, які можуть зашкодити здоров’ю. Символічним став випадок В’ячеслава Грабового, який прийшов на шоу з вагою 195 кг і поскаржився на біль у грудях після велоестафети. Попри це, ведучі звинуватили його у «жалі до себе».«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

«Зважені та щасливі» – це адаптація американського формату The Biggest Loser. З 2011 року проєкт збирав величезну аудиторію, але з кожним роком конкурси ставали дедалі екстремальнішими. Після 9-го сезону у 2019 році шоу зникло з екранів, а у 2025-му повернулося – вже у воєнній Україні, де контекст і причини зайвої ваги стали зовсім іншими.

Колишній учасник першого сезону, ексхокеїст Микола Ворошнов, став уособленням історії, якою шоу мало б пишатися. Він схуд із 180 кг до атлетичної форми, служив у батальйоні «Донбас» під позивним «Канада», пережив війну, але через стрес і втрату побратимів знову набрав вагу. Попри це, він продовжив боротися – тепер уже не на телешоу, а на фронті. Його історія показує, що реальне життя не має нічого спільного з телевізійними «зважуваннями».«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

Не менш показовим є випадок Андрія Марнауза, який у другому сезоні схуд і одружився з іншою учасницею, Мартою. Пара стала символом «щасливого фіналу», але згодом розлучилася, а Андрій знову набрав вагу. Марта ж перетворила свій досвід у власний блог про правильне харчування. Ці історії демонструють, що схуднення без психологічної роботи не дає сталого результату.«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

Особливо гостро глядачі відреагували на випробування, проведене Дмитром Карпачовим. Під час експерименту «кімната заїдання проблем» учасників закрили у прозорі куби й засипали їжею – варениками, солодощами, піцою, заливаючи коньяком. Один із них, Андрій з Маріуполя, який втратив дім і бізнес, опинився під потоком їжі після слів про власний біль. Ця сцена викликала обурення: глядачі назвали її приниженням і знущанням з людей, які пережили травму війни.

Психологиня Олена Шпундра пояснює: формат шоу застарів. «Ідея “переможи або помри”, запозичена зі США, у реаліях війни виглядає жорстоко. Нам потрібні формати підтримки – групова терапія, розмови про тіло, робота з фахівцями, а не покарання їжею», – зазначає вона. За її словами, під час війни компульсивне переїдання – не слабкість, а механізм виживання в умовах постійного страху і втрат.

Дійсно, сьогодні українці живуть у стані хронічного стресу: втрата близьких, домівок, бізнесів і відчуття безсилля викликають тривогу. У таких умовах, кажуть експерти, головне – не схуднути, а навчитися дбати про себе. Психолог з розладів харчової поведінки і дієтолог Юлія Крілик пояснює: «Перший крок до відновлення – налагодити режим харчування. Людину треба нагодувати, а не карати обмеженнями». За її словами, більшість нападів переїдання спричинені не стресом, а банальним недоїданням.«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

Юлія Крілик радить застосовувати «план харчування Марші Геррін» – три основні прийоми їжі і два перекуси. Це допомагає стабілізувати рівень глюкози і відновити чутливість до відчуття голоду й ситості. Важливо також включати «їжу для радості» – солодке чи улюблені страви в невеликій кількості, щоб не створювати ефект заборони.«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

«Коли людина дозволяє собі їсти все, але в межах балансу, вона перестає зриватися. Почуття провини за їжу може бути лише тоді, коли ти її вкрав», – каже фахівчиня. Вона також наголошує: головна мета – не вага, а стабільні стосунки із власним тілом.«Зважені» повернулись, але не щасливі: як культ схуднення перетворився на шоу приниження

Під час війни лікування розладів харчової поведінки вимагає особливої делікатності. Людина, яка втратила дім чи близьких, не може «просто взяти себе в руки». Тому психологи працюють не над швидким результатом, а над розвитком навичок емоційної регуляції. «Якщо з десяти разів людина зможе п’ять разів зупинити напад переїдання – це вже успіх», – підсумовує Крілик.

Глядачі у коментарях до шоу з цим погоджуються: «Учасникам потрібна допомога психологів, а не покарання», «Ці люди не слабкі – вони травмовані». І справді, у країні, де біль і тривога стали частиною життя, формат «змагання за стрункість» виглядає безжально архаїчним. Сьогодні суспільству потрібні не «зважені та щасливі» – а просто живі і підтримані.

Поділитися

Залишити коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті
Демографічний виклик: чому відбудова України залежить не від грошей, а від людей
Публікації

Демографічний виклик: чому відбудова України залежить не від грошей, а від людей

Сьогодні обговорення демографії часто обмежується лише статистикою мігрантів. Це занадто вузький погляд....