Митрополит Онуфрій та керівництво Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) готуються до чергової спроби юридичного маневру. Цього разу — через заяви про «розрив» із Російською православною церквою (РПЦ), які мали б допомогти уникнути санкційних та судових наслідків в Україні. Та релігієзнавці попереджають: справжнього відокремлення не було, а гра на публіку триває з подвійним дном.
За словами доктора філософських наук, релігієзнавця Олександра Сагана, Московська церква в Україні розгорнула підготовку до можливих судових процесів — і головний її козир у них стане так званий розрив з РПЦ, оголошений у 2022 році. Саган застерігає: ці кроки мають радше формальний, ніж фактичний характер.
«Для неозброєного ока справді може здатись, що церква розірвала зв’язки з Москвою. Але насправді нічого не змінилося. Онуфрій намагається одночасно зберегти прихильність вірян в Україні та уникнути санкцій і тиску з боку держави, залишаючись у лоні РПЦ», — каже релігієзнавець.
Онуфрій готується до опору
Релігійним громадам УПЦ МП, згідно з інформацією від Сагана, найближчим часом надходитимуть офіційні приписи від Державної служби з етнополітики. Тож спроба представити себе «незалежною» церквою виглядає як намагання заздалегідь відбити юридичні претензії.
Попри публічну риторику, УПЦ МП зберігає зв’язок із РПЦ. Серед основних доказів цього — поминання Онуфрієм патріарха Кирила під час літургій та результати експертизи Держетнополітики, яка у 2023 році підтвердила незмінність статусу УПЦ як частини Московського патріархату.
Спроба догодити всім
Онуфрій, на думку релігієзнавця, намагається діяти у двох напрямках. Для українського суспільства демонструється показова «самостійність», для міжнародних інституцій — аргументи про тиск на віруючих. «Онуфрій гратиме на обидві аудиторії — і зовнішню, і внутрішню. І це не релігійна стратегія, а політико-юридична», — зазначає Саган.
Після рішення Вселенського патріархату про визнання автокефалії Православної церкви України, простір для маневру УПЦ МП суттєво звузився. Водночас справжній розрив з Москвою, за словами експертів, завів би цю церкву у «канонічну сіру зону» — без визнання з боку світового православ’я. А зближення з ПЦУ Онуфрій уникає з політичних і церковних причин.
Формальності без змісту
На Соборі 27 травня 2022 року в Феофанії УПЦ МП засудила війну та внесла зміни до свого Статуту, що нібито свідчили про незалежність. Проте чіткого рішення про вихід з РПЦ ухвалено не було. Церква лише заявила про «відокремлення» та закликала до діалогу з ПЦУ, одночасно заперечуючи її автокефальний статус.
На думку митрополита ПЦУ Епіфанія, ці кроки були чисто декларативними. Відсутність дійсного розриву підтвердила і державна експертиза — УПЦ МП, як і раніше, залишається під канонічною юрисдикцією Москви.
Заяви до річниці та рух зсередини
20 травня 2025 року, напередодні триріччя Собору, Онуфрій виступив зі зверненням, у якому підкреслив прагнення церкви до «повної канонічної незалежності». Він згадав, що тоді більшість делегатів підтримала курс на відокремлення від Москви, і висловив сподівання на підтримку від інших автокефальних церков.
Олександр Саган вважає, що такі заяви є елементом тактики. Крім зовнішнього тиску, в самій УПЦ МП зростає внутрішнє невдоволення. Йдеться не лише про мирян, а й про частину духовенства, яке все більше ставить запитання до керівництва церкви. «Спроба зібрати єпископат — це радше спроба створити антураж, ніж реальний шлях до змін», — наголошує релігієзнавець.
Таким чином, Українська православна церква Московського патріархату продовжує балансувати між політичними, юридичними та релігійними викликами, роблячи вигляд незалежності, не втрачаючи зв’язків із Москвою.
Залишити коментар