Електоральний землетрус у Будапешті завершився повною зміною політичного ландшафту. Після 16 років беззмінного правління Віктор Орбан та його партія «Фідес» втратили владу, поступившись опозиційній силі «Тиса». Петер Мадяр не просто переміг – він здобув результат, який дозволяє самостійно змінювати основний закон країни.
Центральна виборча комісія оприлюднила фінальні цифри, які зафіксували розгром чинного режиму. До нового складу парламенту пройшли лише три політичні гравці:
- «Тиса» (Петер Мадяр) – 69,35%, що забезпечує 138 депутатських крісел;
- «Фідес» (Віктор Орбан) – 27,64%, отримавши лише 55 мандатів;
- «Наша батьківщина» (Ласло Тороцкай) – 3,02%, що дає 6 місць у законодавчому органі.
Специфіка угорської виборчої моделі
Іронія ситуації полягає в тому, що Мадяр переміг за правилами, які Орбан роками вибудовував під себе. Угорська система поєднує мажоритарні округи та партійні списки, причому межі округів свого часу перекроїли так, щоб голос виборця з провінції важив більше, ніж голос містянина. Саме село вважалося непохитною фортецею «Фідеса».
Кількість місць у парламенті свого часу скоротили з 386 до 199, аби посилити великі партії. Як зазначали аналітики, перерозподіл територій мав на меті розмити опозиційні настрої, зливши протестні райони з лояльними до влади округами. Проте цього разу стратегія спрацювала проти її архітектора.
Система розподілу 93 мандатів за списками також містить механізм компенсації. Голоси кандидатів, які програли в округах, додаються до загального партійного заліку. Це мало б страхувати владу, але за умови тотального домінування опозиції лише підкреслило масштаб поразки Орбана.
Окремим чинником залишалося дистанційне голосування та голоси закордонних угорців. Процедура підрахунку цих бюлетенів є тривалою: їх збирають у Будапешті, а потім розвозять по регіонах реєстрації виборців. Однак розрив виявився настільки колосальним, що навіть ці складні маніпуляції не змогли змінити фінальну картину.
Марні зусилля Трампа та Кремля
Адміністрація Дональда Трампа зробила безпрецедентну ставку на збереження Орбана при владі. За кілька тижнів до виборів американський президент відкрито називав угорського прем’єра своїм другом. Підтримка була настільки агресивною, що це нагадувало пряме втручання у внутрішні справи суверенної держави.
Для підсилення ефекту до Будапешта прибув віцепрезидент Джей Ді Венс. Американські медіа, зокрема Fox News, активно просували тезу про важливість мати «проамериканського лідера» в Європі, особливо на тлі конфлікту з Іраном та пасивності інших європейських союзників.
Дональд Трамп особисто обіцяв задіяти економічну потужність США для підтримки Угорщини в разі перемоги Орбана. Він заявляв про готовність інвестувати в «майбутнє процвітання», яке мало б гарантувати подальше правління лідера «Фідеса».
Джей Ді Венс під час свого візиту пояснював таку активність бажанням захистити Орбана від критики. Він стверджував, що багато друзів по всьому світу бачать у чинному угорському уряді важливого партнера у справі миру, попри весь негатив у пресі.
Політологи скептично оцінили цей десант: поява Венса могла мобілізувати лише ядро прихильників «Фідеса», але не здатна була переконати тих, хто вагався. Паніка в команді Орбана змушувала їх хапатися за будь-які методи. Європейські розвідки повідомляли, що залучені кремлівські технологи навіть розглядали сценарій імітації замаху на прем’єра для підняття рейтингу.
Був підготовлений і план на випадок програшу – організація масштабних протестів на кшталт «антимайданів», які колись влаштовував Віктор Янукович. Проте фантастичний результат «Тиси» позбавив ці плани будь-якого сенсу – чинити опір такій волі народу було неможливо.
Москва, відчувши неминуче, змінила риторику ще до закриття дільниць. Якщо спочатку готували тезу про «кольорову революцію ЄС», то згодом усю провину за провал поклали на самого Орбана. Кремлівські пропагандисти почали заявляти, що прем’єр не впорався навіть попри російську допомогу.
Останній мітинг Орбана пройшов під гаслом «перемоги, яка здивує всіх». Реальність виявилася іншою.
Петер Мадяр, своєю чергою, акцентував на європейському майбутньому Угорщини. Його передвиборчі обіцянки включали податок на розкіш, розкриття архівів спецслужб та розслідування російського впливу на державну політику. Під особливим прицілом опинився Петер Сійярто, чиї таємні розмови з Лавровим щодо санкцій та України стали публічними.
Хоча соціологія давала «Тисі» перевагу в 9 – 13%, Орбан сподівався на коаліцію з ультраправою «Нашою батьківщиною». Це була його єдина соломинка для збереження крісла, але результат опозиції перекреслив будь-які кулуарні комбінації.
Український фактор та наслідки для Києва
Володимир Зеленський мимоволі став головним героєм угорських передвиборчих плакатів. Орбан побудував кампанію на образі ворога в особі України. Зображення українського президента, часто створені ШІ, траплялися частіше, ніж портрети самого Орбана – Зеленського малювали у принизливому контексті разом з угорською опозицією.
Конфлікт, що почався у 2017 році через закон про освіту, «Фідес» роздмухав до масштабів екзистенційної загрози. Будапешт систематично використовував тему прав меншин для блокування українських ініціатив у Європі.
Видання Politico характеризує цей момент для Києва як неоднозначний. Мадяр, хоч і змінив Орбана, теж не є палким прихильником військової допомоги Україні чи негайного вступу країни до ЄС. Проте він не є «агентом Путіна», що вже дає Києву простір для маневру.
На виборах в Угорщині переміг… Зеленський. Як так сталося?
Постать Петера Мадяра цікава його минулим: він був частиною системи «Фідеса» з 2002 року, працював у держбанку та був одружений з Юдіт Варгою, колишньою міністеркою юстиції. Його зліт почався саме після того, як він пішов проти системи, яку знав ізсередини.
Крах популярності Орбана прискорив гучний скандал із помилуванням особи, причетної до приховування педофілії. Коли у лютому 2024 року стало відомо, що президентка Новак та міністерка Варга відпустили пособника злочинця, країною прокотилася хвиля протестів. Мадяр вдало використав цей гнів, щоб викрити корупційну суть влади.
Зеленський оперативно привітав Мадяра з перемогою, сигналізуючи про надію на перезавантаження відносин.
На виборах в Угорщині переміг… Зеленський. Як так сталося? фото 4
Українське МЗС уже відреагувало на зміну влади: міністр Андрій Сибіга скасував обмеження на поїздки українців до Угорщини, які діяли з березня. Це перший крок до деескалації напруги, яку штучно створював попередній уряд.
На виборах в Угорщині переміг… Зеленський. Як так сталося? фото 5
Програма Мадяра передбачає відмову від російських енергоносіїв та зміцнення західного курсу. Водночас він обережний: обіцяє не відправляти війська в Україну та не підтримувати прискорену євроінтеграцію Києва, зважаючи на скепсис свого виборця.
Економічний крах «орбаноміки»
Для багатьох угорців вибір на користь «Тиси» був актом надії, а не твердої впевненості. Люди, які роками підтримували Орбана, втомилися від економічної деградації та ізоляції. ВВС цитує виборців, які зізнаються, що просто хочуть вірити в обіцянки кращого життя.
Угорщина вже деякий час виглядає поділеною на два різні світи
Країна тривалий час жила у двох паралельних реальностях. В одній – державна пропаганда обіцяла ще чотири роки величі, в іншій – Мадяр збирав величезні натовпи, вимагаючи змін. Реальною виявилася саме друга сторона.
Орбан, який починав кар’єру з боротьби проти радянської окупації, закінчив її як найближчий партнер Путіна. Його ставка на дешевий російський газ зробила Угорщину вигнанцем у Євросоюзі, який прагне енергетичної незалежності від агресора.
«Росіяни, йдіть додому» – цей заклик знову став актуальним на мітингах Мадяра. Прихильники нової влади вимагають повернення до європейської родини та розриву токсичних зв’язків із Кремлем.
Експерти The Irish Times наголошують: Орбана згубила його власна економічна модель. Так звана «неліберальна демократія» призвела до тотальної централізації ресурсів у руках обмеженого кола осіб, знищивши конкуренцію та незалежні інституції.
Економічна модель Віктора Орбана стала катастрофою, зробивши Угорщину набагато біднішою, ніж вона була б за інших обставин
Результати «орбаноміки» виявилися плачевними:
- корупція та деградація державних сервісів;
- критична нестача кадрів у медицині та освіті;
- підрив незалежності судів, медіа та університетів;
- створення штучних преференцій для лояльного бізнесу.
Навіть демографічна політика, на яку витрачали 5% ВВП через пільги та позики, провалилася. Рівень народжуваності у 2025 році впав до 1,3 дитини на жінку, що нижче, ніж у сусідніх країнах, які не витрачали таких шалених коштів. Жорстка антиміграційна риторика на тлі демографічної кризи лише прискорила скорочення населення.
Святкування перемоги Мадяра тривало всю ніч. Угорці зривали антиукраїнські плакати, демонструючи готовність до нових відносин із сусідами та світом. Тепер черга за новим прем’єром – чи зможе він виправдати цей кредит довіри.
Залишити коментар