Мистецький проєкт «Жити життя», що презентували в Музеї української діаспори, став спробою художниці зафіксувати складний сплав емоцій сучасної України. Це простір, де краса квіткових композицій переплітається з болем втрат, а надія на весну межує з усвідомленням крихкості кожного прожитого моменту.
Експозиція Лесі Бабляк демонструє глибоку особисту трансформацію. Авторка зізнається, що за роки великої війни її внутрішній світ пройшов шлях від тотального заперечення до прийняття нової, подекуди жорстокої реальності, яка відобразилася на полотнах.
Для відвідувачів виставка стає дзеркалом їхніх власних переживань, нагадуючи про неможливість повернути жодну мить назад. Пронизливі поетичні рядки Василя Симоненка, що супроводжують концепцію, лише підкреслюють цінність щоденного існування під обстрілами.
«Більше чотирьох років війни… У мені боролися й змінювалися різні емоції та стани. Усі ці трансформації знаходили відображення у моїх творах. Хто я тепер порівняно з тією, що була на початку? Це питання я намагаюся дослідити у цьому проєкті, спираючись на власний досвід», — розповідає художниця.
Виставка структурно поділена на два ключові етапи. Перший репрезентує «Жовто-синій альбом» – масштабний цикл із понад 200 робіт, створених у перші два роки вторгнення. Тут зафіксована документальна художня хроніка: трагедія Маріуполя, евакуація через Романівський міст та люди, що рятували дітей і тварин.
Ці роботи мають автобіографічне коріння. Родина Лесі Бабляк сама виїжджала з Бучанського району під звуки вибухів у березні 2022 року. Тоді під рукою були лише жовті та сині фарби, які стали для майстрині інструментом психологічного порятунку та способом виплеснути накопичений стрес на папір.
Згодом у роботах дипломованої фахівчині із сакрального мистецтва почали з’являтися неочікувані релігійні мотиви. Однак з часом війна виснажила авторку емоційно. Виходом із творчого тупика став подарований букет квітів, який повернув художниці бажання працювати з живими формами та яскравим кольором.
Так розпочався «роман із квітами», де героями картин ставали мешканці її саду. Півонії, гліцинії та навіть звичайний будяк із узбіччя київської траси ставали центральними образами композицій.
Протягом цілого року Леся зосередилася на рослинній тематиці. Використання оптимістичної палітри допомогло їй віднайти внутрішній спокій та рівновагу, яких так бракувало в оточуючому світі.
Проте реальність знову втрутилася у творчі плани цієї зими. Після важких січневих ударів по Києву художниця відчула потребу змінити вже готові квіткові полотна, додавши до них білі силуети людей, які намагаються захиститися від загрози в укриттях.
«Ми – цілі. Сьогодні ми цілі», — цей лаконічний підпис під диптихом дав старт найновішому циклу. У ньому ніжні пастельні тони раптово набувають футуристичного відтінку, поєднуючи красу природи з тривогою за завтрашній день.
Сьогоднішні роботи Бабляк — це складний візуальний коктейль. На картинах сусідствують тіні ворожих дронів та закохані пари, що цілуються попри все. Поруч із живими з’являються образи загиблих героїв із німбами, які дивляться на нас із небесної висоти.
«Назва цієї виставки „Жити життя“ виникла з мого стану, але, думаю, буде суголосна багатьом», — ділиться авторка. Вона зазначає, що попри всі світлі події та очікування весни, ми свідомо обираємо жити тут, пам’ятаючи про контекст навколо. Для художниці, яка зазвичай є закритою, діалог із глядачем через ці твори є надзвичайно важливим.
Побачити експозицію можна в Музеї української діаспори за адресою: Київ, вул. Князів Острозьких, 40Б. Виставка триватиме з 5 березня до 5 квітня 2026 року. Для тих, хто прагне глибшого занурення, щонеділі о 14:00 Леся Бабляк проводитиме особисті екскурсії для гостей.
Повний квиток на виставку коштує 160 гривень, а для пільгових категорій відвідувачів ціна становить 80 гривень.
Залишити коментар