Кримінальна справа про загибель людей біля управління СБУ у Хмельницькому, яка тягнулася понад десятиліття, завершилася несподівано. Суд виправдав колишнього керівника обласного СБУ Віктора Крайтора та його підлеглого, а серед потерпілих пролунали взаємовиключні оцінки – від звинувачень у надмірному насильстві до закликів нагородити обвинуваченого званням Героя України.
Події, що стали предметом розгляду, відбулися 19 лютого 2014 року, у розпал Революції гідності. Того дня біля будівлі управління СБУ загинули 72-річна Людмила Шеремет і 21-річний студент Дмитро Пагор, ще кілька людей зазнали вогнепальних поранень.
Сесія, рапорт і довге звільнення
Уже наступного дня, 20 лютого, питання трагедії винесли на позачергову сесію Хмельницької обласної ради. Депутати висловили недовіру начальнику обласного управління СБУ Віктору Крайтору та вимагали його звільнення. Окремо пролунала вимога розслідувати загибель людей.
Сам Крайтор тоді ж написав рапорт на звільнення, у якому визнав відповідальність за події.
«Всю відповідальність за вказаними подіями, що призвели до загибелі людей, беру на себе у повному обсязі», – зазначалося в документі.
Втім, фактично зі служби екскерівника СБУ звільнили лише у 2017 році. А ще через кілька років суди дійшли висновку, що складу злочину в його діях немає.
У березні Хмельницький міськрайонний суд виправдав Крайтора і співробітника спецпідрозділу «Альфа» Віталія Тарадая. У грудні 2025 року ці висновки підтвердив апеляційний суд.
Втрачені кулі та неповне слідство
Ключовим аргументом захисту і водночас слабким місцем обвинувачення стали докази. А точніше – їх відсутність або суперечливість. Суд так і не встановив траєкторію кулі, якою смертельно поранили Людмилу Шеремет, і не визначив точне місце, звідки був зроблений постріл.
Адвокат родини загиблої Ольга Веретільник звертала увагу на втрату важливих речових доказів, зокрема кулі, вилученої з голови пенсіонерки. Відомо лише, що первинна балістична експертиза у 2014 році вказувала на калібр 7,62 мм – боєприпас, який використовують у снайперських гвинтівках і кулеметах Калашникова.
«Суд першої інстанції не погодився з версією обвинувачення, що постріл відбувся зсередини приміщення СБУ», – пояснила юристка.
В Офісі генпрокурора визнали втрату одного з речових доказів і повідомили, що відповідального слідчого притягнули до дисциплінарної відповідальності ще у 2017 році. При цьому вважають, що навіть без цього предмета доказова база була достатньою.
Цікавий штрих до справи – у 2019 році на боці державного обвинувачення у процесі виступав нинішній генеральний прокурор Руслан Кравченко.
Арсенал, «коктейлі» і режимний об’єкт
Суди також врахували контекст подій. За матеріалами справи, 19 лютого 2014 року до Хмельницького прибули десятки людей з інших областей, які, за версією слідства, планували захоплення будівлі СБУ. Поблизу адмінбудівлі готували «коктейлі Молотова», а ввечері у бік управління полетіли десятки пляшок із запальною сумішшю.
Захист наголошував, що будівля СБУ є режимним об’єктом, де з 1970-х років зберігався значний арсенал зброї, а отже потребувала посиленого захисту. Апеляційний суд окремо вказав: слідство розглядало лише версію про провину співробітників СБУ, не аналізуючи альтернативні сценарії.
«Частина доказів містить істотні суперечності та взаємовиключення, які не були усунуті ані слідством, ані прокурором у суді», – зазначено в ухвалі апеляційної інстанції.
Потерпілі з різними оцінками
У справі фігурують четверо потерпілих. Олександр Полудніцин, який отримав поранення живота і переніс складне лікування, називає вирок несправедливим і вважає, що дії силовиків були надмірними.
«Крайтор вирішив, що стане Героєм і віддав команду на постріли – попереджувальні чи на ураження, не берусь стверджувати», – сказав він.
Натомість інший потерпілий, пенсіонер Володимир Гаман, переконаний у протилежному. Він вважає, що відповідальність за загибель людей лежить на групі осіб, які намагалися прорватися до будівлі.
«Я казав у судах: треба дати Віктору Крайтору звання Герой України. Він не дозволив, щоб арсенал зброї потрапив до рук невідомих», – наголосив Гаман.
За його словами, вже 20 лютого з будівлі СБУ вивезли 18 вантажівок зі зброєю та боєприпасами до військової частини. Це відбувалося на підставі наказу тодішнього міністра оборони Павла Лебедєва.
Потерпіла, яка залишилася осторонь
Окрема і болюча історія – становище Людмили Пагор, матері загиблого студента Дмитра. Формально її визнали потерпілою ще на початку розслідування, але згодом жінку перестали викликати і на слідчі дії, і до суду.
«Вбили безневинну дитину пострілом у голову. Він був без зброї. І немає винних», – говорить вона.
Ще у 2014 році Дмитру Пагору та Людмилі Шеремет посмертно присвоїли звання Герой України за участь у Революції гідності.
Далі – Верховний суд і ЄСПЛ
Попри виправдувальні вироки, справа не завершена остаточно. В Офісі генпрокурора готують касаційну скаргу до Верховного суду. Аналогічні наміри має і сторона потерпілих, яка паралельно планує звернення до Європейського суду з прав людини.
«Йдеться про порушення права на справедливий суд і ефективний засіб правового захисту. Є загиблі та поранені, але держава не забезпечила відшкодування», – зазначила адвокат Ольга Веретільник.
Справу Крайтора – Тарадая правозахисники називають унікальною: на лаві підсудних одночасно опинилися колишній і чинний співробітники СБУ, а один із них нині бере участь у відсічі російської агресії. Цей контраст між подіями 2014 року і сьогоденням лише підсилює суспільний резонанс історії, яка через одинадцять років так і не дала однозначної відповіді на головне питання – хто і за що стріляв у той зимовий вечір.
Залишити коментар