Європейський Союз опинився перед складним вибором: як забезпечити Україні стабільне фінансування, не відкриваючи новий борговий фронт для власних економік.
Пропозиція так званого репараційного кредиту, що базується на використанні заморожених російських суверенних активів, швидко переросла з фінансової ідеї у політичний тест на згуртованість Європи.
Ініціатива одразу знайшла прихильників серед країн Північної та Східної Європи. Вони вважають її не лише практичною, а й принциповою.
Серед перших, хто публічно став на бік репараційного кредиту, були прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, глава уряду Швеції Ульф Крістерссон та прем’єр Фінляндії Петтері Орпо. Їхня позиція була чіткою: жодного нового спільного боргу, лише використання російських активів.
До цієї групи швидко долучилися прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, очільник уряду Естонії Крістен Міхал, прем’єрка Латвії Евіка Сіліня, президент Литви Ґітанас Наусєда та прем’єр Ірландії Міхал Мартін.
“Окрім того, що це найбільш фінансово здійсненне та політично реалістичне рішення, воно відповідає фундаментальному принципу права України на компенсацію збитків, завданих агресією”, – зазначено у спільному листі лідерів.
Підтримку також демонструють Нідерланди, які залишаються одним із найбільших донорів України. Іспанія та Португалія діють стриманіше у публічній площині, але наполягають: стабільне фінансування Києва необхідно гарантувати за будь-якого сценарію.
Натомість Париж уникає гучних заяв. І це помітно.
Франція, за оцінками, зберігає близько 18 млрд євро російських суверенних активів у приватних банках. У Єлисейському палаці пояснюють обережність складною природою цих коштів.
“Це не означає, що ми не працюємо над іншими або ширшими варіантами, які могли б охоплювати суверенні активи в комерційних банках. Але характер цих активів, зокрема чинні контрактні зобов’язання, інші”, – пояснюють у Парижі.
Відсутність активної позиції президента Емманюеля Макрона фактично змусила канцлера Німеччини Фрідріха Мерца взяти ініціативу у власні руки.
“Не будемо себе обманювати. Якщо ми не досягнемо успіху, здатність Європейського Союзу діяти буде серйозно підірвана на роки, якщо не на довший період”, – попередив він.
Хто гальмує план і чому
Найжорсткішим критиком репараційного кредиту залишається Бельгія – країна, де зосереджена значна частина заморожених російських активів.
Прем’єр Барт де Вевер вважає ідею небезпечною та принципово неправильною.
“Я ніколи не погоджуся на те, щоб Бельгія самотужки несла ризики та зобов’язання, які виникнуть у разі репараційної позики”, – написав він у листі до президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн.
Де Вевер наполягає на альтернативі у вигляді спільного боргу та допускає підтримку кредиту лише за умов:
- повної взаємної відповідальності за ризики;
- гарантованої ліквідності;
- справедливого розподілу тягаря між країнами – власниками активів.
До бельгійської позиції приєдналися Італія, Болгарія та Мальта. Вони закликають Єврокомісію шукати менш ризиковані та більш передбачувані механізми.
Новий прем’єр Чехії Андрей Бабіш пішов ще далі.
“У будь-якому разі ми не будемо фінансово долучатися до цієї допомоги. Ми не можемо надати кошти з чеського бюджету чи гарантії”, – заявив він.
Окремою лінією стоїть Угорщина. Прем’єр Віктор Орбан категорично відкидає будь-які нові пакети допомоги Україні.
“Європа хоче продовжувати війну й навіть розширювати її. Конфіскація заморожених російських активів фактично є відкритим оголошенням війни”, – заявив він.
Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо, своєю чергою, обіцяє блокувати нову військову підтримку, але не заперечує проти фінансування повоєнної відбудови.
Чого чекати далі
Формально репараційний кредит може бути схвалений кваліфікованою більшістю – щонайменше 15 державами, які представляють 65% населення ЄС.
Це означає, що семи скептиків недостатньо для блокування рішення. Для повної зупинки процесу опонентам знадобилася б Франція, однак жорстке “ні” з Парижа дипломати вважають малоймовірним.
Водночас у Брюсселі визнають: ігнорувати позицію Бельгії політично неможливо.
“Якщо бути реалістами, згоди всіх 27 країн не буде. Ми сподіваємося підійти якомога ближче до 26”, – сказав посадовець ЄС.
Якщо ж і репараційний кредит, і ідея спільного боргу зайдуть у глухий кут, Єврокомісії доведеться терміново шукати тимчасове фінансове рішення.
Часу небагато. Потреба України у новій зовнішній допомозі може виникнути вже у квітні 2026 року.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наполягає: рішення мають бути ухвалені на найближчому саміті в Брюсселі.
“Немає важливішого акту європейської оборони, ніж підтримка оборони України”, – наголосила вона.
У Брюсселі дедалі частіше говорять, що заморожені російські активи можуть стати ключовим козирем у майбутніх переговорах щодо припинення війни. І водночас – єдиним реальним ресурсом для України, адже США припинили фінансування, а європейські столиці не готові нарощувати власні борги.
Залишити коментар