Україна робить ставку на багаторічне оновлення бойової авіації, і до вже відомих F-16 та Gripen може додатися ще один гравець – французький Rafale. Але разом з перевагами така тріада несе і складні виклики.
Київ та Париж погодили декларацію про наміри, що передбачає поступову закупівлю сотні винищувачів Rafale протягом наступного десятиліття. Це рішення стало черговим кроком після домовленостей зі Швецією про придбання до 150 літаків JAS 39 Gripen та запуск майбутнього заводу в Україні. Паралельно триває постачання американських F-16, перші з яких українські пілоти отримали у 2024 році.
На цьому тлі зростає питання: наскільки реалістично та ефективно утримувати парк винищувачів від трьох виробників, ще й із залишками радянських МіГів та Су.
Що являє собою Rafale
Rafale – це французький багатоцільовий винищувач четвертого покоління, розроблений у середині 1980-х компанією Dassault Aviation. Франція відмовилася від спільної європейської програми, що дала світу Eurofighter Typhoon, заради власної технологічної автономії.
Літак прийняли на озброєння у 2004 році. Він існує у трьох модифікаціях – одномісній і двомісній наземного базування та палубній. Rafale замінив застарілу лінійку Mirage 2000, які Франція вже почала передавати Україні.
Основні характеристики
- Довжина – 15,3 м
- Розмах крила – 10,8 м
- Маса – 10 т
- Максимальна злітна маса – 24,5 т
- Максимальна швидкість – 2200 км/год
- Бойовий радіус – 1800 км
- Максимальна висота польоту – 16,7 км
Озброєння Rafale включає 30 мм гармату GIAT 30 з темпом 2500 пострілів за хвилину та 14 точок підвіски для різних типів ракет і бомб. Бойове навантаження становить до 9,5 т. Вартість літака – близько 200 млн доларів, що значно дорожче за шведський Gripen JAS 39E, оцінений у 150 млн.
Переваги та суперечки навколо вибору
Попри високу ціну, Rafale вважають одним з найсучасніших винищувачів у своєму класі. Втім, експерти відзначають суттєві обмеження. Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко пояснює, що французький літак не може інтегруватися з окремими засобами радіолокаційного контролю, які доступні для Gripen.
«Так, Rafale – непоганий винищувач. Порівняно з базовим F-16 він кращий, але це дуже дорогий літак. Gripen може працювати з системами далекого радіолокаційного виявлення Saab, а Rafale – ні», – зазначає Коваленко.
Крім того, французький винищувач значною мірою прив’язаний до власного озброєння та стандартів Франції. Це ускладнює логістику для країни, яка вже оперує радянськими та натівськими платформами одночасно.
Складність полягає і в обслуговуванні. Авіаційний експерт та науковець НАУ Валерій Романенко наголошує, що технічні служби зіткнуться з непростим завданням.
«На одного пілота припадає до десяти спеціалістів технічного персоналу. Якщо на аеродромі базуються три типи винищувачів, потрібні три окремі групи техніків», – пояснює Романенко.
Водночас він визнає, що для пілотів це шанс отримати надзвичайно широкі компетенції. Після освоєння першого натівського винищувача перенавчання на інший займає приблизно два місяці.
Чому рішення ще не остаточне
Підписана декларація між Україною та Францією поки не означає швидкого контракту. Йдеться про політичну угоду, яка потребує подальшого фінансового та виробничого підтвердження. Потенційна закупівля оцінюється у понад 20 млрд євро – без вартості зброї, підготовки персоналу та обслуговування.
До цього додається обмежена виробнича спроможність Dassault Aviation, що впливатиме на темп виконання великих замовлень.
У підсумку Rafale може стати важливою частиною майбутньої української авіації, але розгалужена структура парку та висока ціна ставлять перед державою серйозні стратегічні питання.
Залишити коментар