Публікація записів розмов Стіва Віткоффа з високопоставленим представником Кремля викликала нову хвилю сумнівів щодо професійної підготовки спецпосланця президента США та його здатності орієнтуватися у складній дипломатичній грі.
Витік, який став безпрецедентним за масштабом, висвітлив майже побутову манеру спілкування Віткоффа з радником Володимира Путіна Юрієм Ушаковим. У розмовах, що потрапили у розпорядження журналістів, спецпосланець демонструє не стільки професійну обережність, скільки надмірну відвертість і готовність підлаштовуватися під кремлівський порядок денний.
Журналісти, які розшифрували першу розмову, звернули увагу на те, що саме Віткофф давав поради щодо того, як російському президенту варто будувати контакт із Дональдом Трампом. Спецпосланець пропонував Путіну діяти м’якше і частіше вдаватися до персональних компліментів, аби полегшити подальший діалог. За словами Віткоффа, він нібито вже переконував американського лідера у миролюбних намірах Росії.
“Я сказав президенту, що Російська Федерація завжди хотіла мирної угоди. Це моє переконання. Я сказав президенту, що вірю в це”, – стверджував Віткофф під час розмови, згідно з її розшифруванням.
Ця фраза викликала особливо гучні дискусії. Аналітики наголошують: незрозуміло, чи спецпосланець лише намагався лестити співрозмовнику, чи насправді поділяв думку, що держава, яка розпочала повномасштабну війну проти України, водночас “завжди хотіла миру”. Не менш тривожним моментом стала його порада Путіну обговорити ситуацію з Трампом до зустрічі в Білому домі з Володимиром Зеленським.
Наслідки цієї розмови були відчутними. Після телефонного контакту 16 жовтня Трамп публічно заявив про намір незабаром зустрітися з Путіним у Будапешті – зустріч так і не відбулася, але політичні сигнали змінилися. Американський президент також похолов до ідеї передати Україні крилаті ракети “Томагавк”.
Не менш промовистою виявилася і друга розмова, яка також потрапила у відкритий доступ. Вона показала, що Кремль сприймає контакти з американським спецпосланцем як спосіб просувати власну позицію без будь-яких зобов’язань. Російська сторона фактично диктує свої умови, залишаючи за рамками будь-які реальні кроки назустріч.
При цьому залишається невідомим, як саме Віткофф спілкувався з українськими посадовцями. Журналісти не знайшли свідчень того, що він пропонував Києву аналогічні «поради» щодо того, як говорити з Трампом або як випереджати російські дипломатичні маневри. Ця прогалина лише посилює сумніви щодо його неупередженості.
Публікація записів знову ставить під питання перспективи мирного процесу та демонструє, наскільки обмеженим може бути розуміння Віткоффа щодо намірів Росії та її політичної стратегії. ЗМІ зазначають: спецпосланець виглядає занадто довірливим до Кремля і недооцінює загрози, що виходять від Путіна.
Не менш показовим є і те, хто міг організувати витік. Джерела не виключають російський слід, український інтерес, можливу участь європейських партнерів або ж конкурентів усередині американської адміністрації. Такий широкий перелік потенційних «авторів» підкреслює: стиль роботи Віткоффа – “думати нестандартно” – може виявитися слабким місцем у великій дипломатичній грі.
Залишити коментар