Росіянка відмовилася від розмови з власним сином, який перебуває в українському полоні, через страх за його безпеку. Її реакція здивувала навіть самого військовополоненого, який не очікував такого кроку від матері.
Полонений окупант на ім’я Андрій служив санінструктором у прикордонних військах на території Курщини. Потрапив у полон, коли Збройні сили України зайшли на цю ділянку. Перед початком розмови мати мала надати згоду на запис і публікацію дзвінка, однак зробити цього так і не змогла.
«Зачекайте, я трохи до тями прийду», – розгублено сказала жінка, почувши пропозицію поговорити з сином. Вона кілька разів просила перетелефонувати пізніше, намагаючись зібратися з думками, а потім почала уточнювати, як саме звати полоненого.
Зрештою росіянка заявила: «Я не знаю, що мені робити. Самі розумієте, яка ситуація. Будуть публікації, можливо, вони нашкодять сину». Після цих слів вона відмовилася від дзвінка. Розмова так і не відбулася. Сам Андрій був здивований, що мати настільки злякалася і не захотіла навіть почути його голос.
Це не перший випадок, коли російські родичі уникають спілкування з полоненими військовими. Часто вони бояться переслідувань або тиску з боку влади після того, як такі розмови потрапляють у публічний простір.
Відомо, що Андрій раніше стверджував, нібито знайомий із президентом України Володимиром Зеленським, і навіть просив дозволити йому служити у Збройних силах України. Інший військовополонений, росіянин на ім’я Сергій, потрапив у полон за курйозних обставин – він приїхав із міста Находка, що за дев’ять тисяч кілометрів, нібито будувати для військових баню.
Журналіст Володимир Золкін, який спілкується з полоненими окупантами, розповів, що більшість із них у полоні не спілкуються між собою. «Їх паралізує страх. Вони не діляться думками, не підтримують одне одного – бояться навіть сказати зайве», – пояснив він.
Інший полонений зізнався українським бійцям, що погодився йти на війну лише для того, щоб отримати російське громадянство через одруження. Такі історії, за словами журналістів, дедалі частіше свідчать про моральну та кадрову кризу у російській армії, де дедалі більше мобілізованих опиняються на фронті не за переконанням, а через страх або безвихідь.
Залишити коментар