У селищі Золотий Потік на Тернопільщині сторічний ювілей відзначила місцева жителька Ганна Храпко. Попри поважний вік, жінка зберігає ясність розуму, співає пісень та щиро сподівається дожити до перемоги України у війні.
Життя, сповнене випробувань
Юність Ганни Храпко припала на часи Другої світової війни. У підлітковому віці її вивезли на примусові роботи до Німеччини.
«Не знаю, чи мені було 15, чи вже 16. Вийшла на вулицю — і мене забрали. Мама не знала, де я. Шукала. Аж поки я не написала їй листа», – пригадує ювілярка.
Важка праця на цементному заводі залишила слід у пам’яті жінки на все життя. Вона розповіла, як мішки цементу доводилося носити на плечах, працюючи під контролем наглядачів. Повернувшись додому після війни, Ганна побачила розграбовану оселю — німці забрали худобу, курей і все, що мали селяни.
Сім’я, праця і любов
Після повернення на Батьківщину жінка вийшла заміж і разом з чоловіком виховала трьох дітей.
«Я виховувала дітей і любила їх. З чоловіком було і добре, і недобре. Але життя пройшло добре, бо все будували працею рук», – поділилася спогадами пані Ганна.
Секрет довгого життя
Жінка вважає, що довголіття завдячує співам, які допомагали їй переносити найважчі моменти життя.
«Я тяжко робила і співала. Біда була, не було що їсти — але я співала. Забувала про все», – говорить сторічна ювілярка.
Мрія на майбутнє
Після святкування ювілею Ганна Храпко зізналася, яке бажання загадала, задуваючи свічки на торті:
«Хочу ще зо два роки прожити. Щоб побачити, як та наша Україна буде ґаздувати. Хочу це бачити».
Жінка вірить у краще майбутнє країни й чекає на завершення війни з Росією. Її історія — приклад сили, витривалості й любові до життя, який надихає ціле покоління українців.
Залишити коментар